«Сепаратизм» на сході України — діяльність, направлена на зміну статусу окремих територій відповідно до законів України та протизаконна діяльність, направлена на сецесію (відділення) від материкової України частини територій та їх мешканців.  Через зовнішні впливи та етнокультурні особливості мешканців окремих регіонів України іредентизм в Україні поширений, здебільшого, на сході України, який перебуває під потужним інформаційним впливом Росії та маскують під сепаратизм. Окремі прояви іредентизму мали місце й у західній Україні, але виявились або вкрай маргінальними, або носили консультативний характер.  За своєю суттю сепаратизм в Україні, направлений на відділення від материкової України частини територій, не є сепаратизмом в енциклопедичному розумінні цього поняття, тобто не є рухом на релігійне або етнічне відособлення шляхом отримання автономії чи створення незалежної держави, а є прихованою формою іноземного іредентизму проти України та українського етносу, направленої на знищення держави, підкорення українців та анексії українських земель.

Виникнення іредентизьких настроїв на сході та півдні України обумовлене імперською політикою Росії в різних формах її існування (Російської імперії, РРФСР, Російської федерації), направленої на підкорення українського етносу. Проявами цієї політики було зросійщення українців, масштабні акти знищення українців (Голодомор, етнічні чистки), виселення українців зі своїх історичних земель (в тому числі на так звані комуністичні будівництва) та заселення вивільнених земель росіянами.

На зросійщення українців була направлена система радянської початкової і середньої освіти, яка сприяла звільненню школярів від вивчення української мови та повному переведенню навчальних закладів на російську мову. Так, наприклад, в пізні радянські часи в місті Миколаєві, обласному центрі півдня України, вся середня освіта здійснювалась російською мовою (в місті існувала одна школа з англійською мовою навчання і жодної — з українською).

На зросійщення українців була направлена також культурна політика СРСР, а пізніше Росії, що сприяла створенню художніх творів (найперше — кіно- та телепродукції), в яких українці змальовувались як недолугі селюки або негідники. Як виняток — період хрущовської відлиги, в який були створені помітні роботи на українську тематику («Максим Перепелиця», «Королева бензоколонки» тощо).

На підтримування псевдо-сепаратистських настроїв (насправді — проросійських іредентистських) були направлені технології окремих українських політиків часів незалежної України, які дозволяли в умовах «поділу України по Дніпру» боротися за владу та реалізовувати корупційні схеми пограбування держави. При цьому низький рівень життя українців на сході пояснювали тим, що «Схід годує Захід; Донбас порожняк не гонить», а на заході — тим, що «Схід заробляє для держави валюту, тому його треба підтримувати дотаціями». При цьому дотації, які направлялись на схід, розкрадались.  Одним з проявів застосування технологій «поділу України по Дніпру» став Референдум на Донеччині та Луганщині 1994 року, який засвідчив прихильність населення Донбасу до федерального устрою України. Результати цього референдуму (насправді — опитування) не мали жодних юридичних наслідків і так і не були імплементовані навіть в часи, коли Партія регіонів, яка мала повну електоральну підтримку на сході України, буда провладною, а її лідер, Віктор Янукович, перебував на посадах Прем’єр-міністра та Президента України. Таким чином, відсутність імплементації результатів цього референдуму свідчить, що сепаратистські настрої підігрівались штучно і не були обумовлені економічними або соціокультурними чинниками.  На підігрівання псевдо-сепаратистських настроїв на сході були направлені також різноманітні фестивалі, військово-патріотичні ігри та історичні реконструкції, фотовиставки; місцеві телерадіокомпанії знімали фільми і телепередачі, присвячені військовій тематиці, організовували круглі столи та конференції. Документи про отримання грошей, знайдені в центральному офісі правлячої проросійської Партії регіонів свідчать, що одним із центральних елементів піар-кампанії проросійського Януковича була обрана тема фашизму-антифашизму.  Зубожіння населення, що стало наслідком приходу криміналітету до влади та утворення клептократичної держави, призвело до виникнення в окремих соціальних прошарках ностальгії за СРСР, прагнення до сильної турботливої держави, «господарської руки». Ці прагнення підігрівались політиками та політтехнологами закликами до боротьби з «фашизмом», «діди воювали» тощо, які створювали на сході ілюзію того, що причиною зубожіння населення є економічна відсталість та «фашизм західняків».

Єдине, на чому тримається «ідеологія» східноукраїнських сепаратистів — щедрі фінансові вливання з Росії та сентенції про «особливий шлях Донбасу», який, як видно з попередньої історії цього регіону, полягає в отриманні щедрих дотаційних відрахувань від інших регіонів України та розкраданні цих грошей.  Окрім фінансових вливань псевдо-сепаратистських рухів на сході України сепаратизм підігрівається прямим силовим втручанням у внутрішнє життя східних та південних регіонів, тобто так званий «південносхідний сепаратизм» є звичайною ширмою, яка приховує пряму збройну агресію проти України з боку проімперської Росії. Також визначено, що куратором Бородая та Гіркіна є Константин Малофєєв. З відкритих джерел відомо, що Малофєєв є головним керуючим фінансовими потоками помічника президента Путіна з інформаційної політики Ігоря Щеголева, який забезпечує офіційний контроль від імені держави над «Ростелекомом».