Вона – невгамовна цокотуха, завжди усміхнена, у будь-якому колективі – як промінчик сонця. Він – стриманий, ба, буває суворий, з ошатною густою бородою. Каріна і Сергій – офіцерська родина. Цьогоріч святкують невеличкий, можна сказати – перший і серйозний ювілей створення молодої сім’ї. Обоє – випускники ХНУПС імені Івана Кожедуба, щоправда, різних років. Доля звела їх випадково. Як розповідає маленька і тендітна Каріна, всьому виною – волейбол.

• Так, він, волейбол, – сміється. – Справа у тому, що ми разом ходили на університетські тренування. Нам обом подобається цей вид спорту. І не думайте, що маленькі на зріст не вміють гарно гатити м’ячі! Там і познайомились ближче. А далі, як кажуть у нас, пішло-поїхало.

Довгий час молодій сім’ї довелося бути далеко один від одного: Сергій служив в одній частині, дружина Каріна – у іншій. Пізніше, з народженням доньки, молода мама залишалась з нею.

• Коли почалось широкомасштабне вторгнення росії в Україну, я перебував на Луганському напрямку, дружина була вдома з малою. Але дочекалась, коли доньку вже можна лишити з бабусею і, попри мої відмовляння, таки відновилась на службі.

Є у молодих офіцерів найзаповітніша мрія – вигнати окупантів з України, та, зібравшись нарешті за великим сімейним столом у повному складі, промовити один-одному: «Нарешті ми разом!».

Служба зв’язків з громадськістю 22-ї окремої механізованої бригади